11 Мая 2018

Мільйони громадян України працюють за кордоном

Мільйони громадян України працюють за кордоном. За даними ZUS більш ніж 308 тисяч українців у 2017 р. є платниками внесків на пенсійне, медичне і соціальне страхування у Польщі, а, отже, працевлаштовані легально. Чи мають ці люди обов’язок сплачувати податки в Україні? Чи існує поміж польською та українською стороною обмін інформацією, хто скільки заробляє? Чи вистачить декларації, поданої до польської інстанції, аби не мати проблем у себе на Батьківщини?
На ці питання відповідає YAVP.PL з посиланням на forpost.pl. Обов'язок сплачувати податок на прибуток фізичної особи, отриманий за кордоном, залежить від статусу  резидентності людини (п.п. 14.1.213 ст.14, ст.15 Податкового Кодексу України), який на думку фіскалів першочергово визначається наявністю українського паспорта. Хоча подвійне громадянство заборонено українським законодавством, багато співвітчизників мають два і більше паспортів. Тому наша людина, яка працює за кордоном, може бути визнана як резидентом, так і нерезидентом України для податкових цілей.
Визначення резидентності

Загальне правило: особа вважається податковим резидентом України, якщо це її місце проживання. Якщо людина живе і в нашій країні, і в іншій державі, то застосовуються додаткові критерії визначення податкової резидентності. Вони визначені в Податковому кодексі і угодах України про уникнення подвійного оподаткування.

Місце проживання в Україні визначається пропискою або реєстрацією в паспорті особи. У випадку життя на дві країни резидентною визначається та, де у людини тісніші особисті і/або економічні зв’язки — т. зв. центр життєвих інтересів. Достатньою умовою для визначення центру життєвих інтересів є місце проживання членів сім’ї або місце реєстрації підприємця (самозайнятої особи), документи на володіння житловою нерухомістю або договір її оренди, трудові або цивільно-правові договори з іноземцями чи іноземними компаніями, угода з дитячим садком чи школою, яку відвідувала дитина.

Якщо постійного місця проживання немає і центр життєвих інтересів визначити не можливо, тоді застосовується третій критерій — проживання в Україні 183 дні і більше (включаючи день приїзду та від’їзду) упродовж календарного податкового року (з 01 січня по 31 грудня).

Отже, щоб не бути резидентом, особа має довести, що її місце постійного проживання або центр життєвих інтересів за кордоном, або вона проживала за кордоном понад 183 дні у 2017 році. Довести факт перебування за кордоном упродовж 183 дні і більше за рік можна довідкою з Держприкордонслужби. Також, щоб уникнути суперечок, потрібно зареєструвати припинення діяльності ФОП в Україні, якщо є така реєстрація.

Незважаючи на викладені правила, податкові органи України все ж схильні вважати всіх власників українського паспорта податковими резидентами нашої країни за громадянством. А тому донараховують податки, якщо виявляють факти отримання  іноземних доходів. Доведення статусу нерезидентності покладається на особу- платника податку. Якщо особа зможе довести, що для цілей оподаткування вона є нерезидентом, то вона звільняється і від подання декларації, і від сплати в Україні податків на іноземні доходи.

Якщо людину буде визнано податковим резидентом України, вона зобов’язана платити до бюджету податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з усіх отриманих доходів за ставкою 18% і військовий збір 1,5% від доходу платника. Позитивом є хіба те, що єдиний соціальний внесок (ЄСВ - 22%) з іноземних доходів не сплачується.

За загальним правилом сума іноземного доходу (незалежно від розміру) включається в загальний річний оподатковуваний дохід фізичної особи. При цьому треба подавати щорічну податкову декларацію (особисто, через довірену особу, поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення, в електронній формі із зареєстрованим електронним підписом).  

Декларація про доходи і майновий стан подається громадянами України щорічно до податкових інспекцій за місцем реєстрації проживання, яке вказане в паспорті особи. Тобто, якщо Ви проживаєте і працюєте у Києві, а зареєстровані у Личаківському районі Львова, то декларацію слід подати до Личаківської ДПІ  у м. Львові. Увесь перелік наявних податкових інспекцій можна переглянути в довіднику на сайті ДФС України. У випадку якщо Ви не маєте діючої реєстрації (прописки), декларація подається за останньою наявною реєстрацією у паспорті.

Декларація подається до 1 травня року, наступного за звітним. Тобто задекларувати доходи за звітний 2017 рік слід до 30 квітня 2018 року включно. Якщо це декларація, яка передбачає повернення податку у вигляді податкової знижки (стаття ПКУ), то вона може бути подана до 31 грудня 2018 року.

Для офіційно працевлаштованих є ще можливість врахувати суму сплаченого податку з доходів в іншій країні для зменшення податкових зобов’язань з ПДФО. В результаті такого заліку особа може бути фактично звільнена від сплати ПДФО, якщо сума іноземного податку буде перевищувати суму українського податку. Це цілком можливо, наприклад, у Польщі ставка податку на доходи фізосіб 19 %, тому сплачені там суми перекриють 18% вітчизняного ПДФО. Водночас питання заліку іноземного податку проти сплати зобов’язань з військового збору на даний момент не дозволене. Податкові органи вважають, що така можливість відсутня, хоча існують юридичні аргументи проти такої думки.

Такий взаємозалік за ПДФО можливий, якщо між країнами укладено договір про уникнення подвійного оподаткування (перелік офіційно публікується). Для цього,  знадобиться також запастися довідкою від іноземних податкових органів про суму сплаченого податку, базу та об’єкт оподаткування. Довідка підлягає легалізації через апостиль або через консульську установу України за кордоном (залежить від країни), якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Деякі міжнародні договори про правову допомогу передбачають, що документи, видані владою іноземної держави, не потребують додаткової легалізації.

Якщо резидент не встигає отримати довідку до кінця терміну подачі декларації в Україні — до 1 травня, він може подати до податкового органу за своїм місцем реєстрації заяву про перенесення граничного терміну подання декларації на 31 грудня.

Якщо ж платник зможе довести, що для цілей оподаткування — нерезидент, то він звільняється від сплати в Україні податків на іноземні доходи, а сплачує ПДФО і військовий збір лише з доходів джерелом з України.
Що станеться, якщо не платити

У більшості випадків українці, влаштовуючись на роботу за кордоном, обгрунтовано сподіваються, що податкова служба не дізнається про їхні іноземні доходи. Фіскали ж попереджають, що можуть отримати інформацію про наявність доходів від українських банків. Теоретично це можливо, наприклад, якщо іноземний роботодавець перераховує винагороду на рахунок в українському банку, або якщо офіційно безробітний покладе значну суму коштів (більше 150 тис грн) на банківський рахунок. Хоча ст.62 Закону «Про банки і банківську діяльність» захищає українців поки що і тут.

Між Україною і багатьма країнами формально існує вибірковий обмін податковою інформацією за окремими запитами. Оскільки Україна приєдналася до т. зв. плану BEPS, то в далекосяжній перспективі можливе і запровадження стандарту CRS (автоматичний обмін податковою інформацією) між країнами. Тоді податкова служба зможе отримати інформацію про всі іноземні рахунки, що належать українцям в іноземних банках. Але станеться це не раніше 2019-2020 років через певні об’єктивні причини. Це буде інформація лише про банківські рахунки, а не дані від роботодавців. Найбільшим ризиком для українців є передача фіскальними службами Польщі, Угорщини, Словаччини інформації про суми придбаних нашими громадянами товарів і одержаного Tax free при перетині митного кордону з ЄС. Проте це стане реальністю лише в рамках стандарту CRS не раніше 2019-2020 рр.
Яка відповідальність за факт неподання чи несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою про доходи та майновий стан?

Штраф за неподання декларації становить 170 грн за перший випадок і вже 510 грн – за наступний. Крім того, застосовується адміністративна відповідальність від 51 до 136 гривень (ст. 164-1 КУпАП). У разі виявлення податківцями недоплати податку при проведенні документальної перевірки, фізособа зобов’язана буде сплатити крім суми податку ще й штраф у розмірі 25% суми недоплаченого податку (згідно з п. 123.1 ст.123 ПКУ).

Зазвичай мова йде про два види порушень: або людина не подала податкову декларацію та не сплатила податок взагалі, або подала декларацію і сплатила податок, але, на думку фіскальних органів, менше, ніж потрібно.

У першому випадку людині потрібно довести, що вона не була податковим резидентом України і не повинна була подавати таку декларацію. У другому – що вона правильно розрахувала суму податків і це відповідає угоді про уникнення подвійного оподаткування.

Донарахувань за іноземними доходами в Україні обмаль. До суду доходять одиничні випадки. У 2017 році апеляційний суд слухав тільки дві справи в Києві і Львові, і обидві суперечки були вирішені на користь платників податку.  Приклад: рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/48/17.  

Також набуває логічного продовження епопея з податковою перевіркою доходів і витрат міністра фінансів Олександра Данилюка за періоди, коли він одержував іноземні доходи.  Що вже говорити про простих смертних, якщо навіть куратор податківців не застрахований від претензій ДФС щодо сплати податків з доходів, отриманих за кордоном.